Вхід Реєстрація

Німецький героїчний епос – «Пісня про нібелунгів»

Вершина німецького епосу - дуже відома «Пісня про Нібелунгів», поема, яка складається з 39 глав («авантюр»), та включає близько 10 тисяч віршів. Остаточно склавшися близько 1200 року в австрійських землях (рукопис на середньоверхньонімецькій мові), вона вперше була опублікована І. Я. Бодмером в 1757 році. «Пісня про Нібелунгів» - це не редакційний звід ряду окремих анонімних пісень (теорія К. Лахмана), а плід докорінної трансформації коротких аллітераціоннихоповідно-діалогічних пісень в героїчну епопею. А. Хойслер, що обгрунтував цю точку зору, запропонував реконструкцію основних етапів формування «Пісні про Нібелунгів» (ця реконструкція в головних рисах тепер є загальноприйнятою): вихідний пункт - дві спочатку незалежні короткі франкські пісні про Брюнхільду (сватання Гунтера і смерть Зігфріда) і про загибель бургундів. Вони відновлюються за старою піснею про Сигурда і по пісні про Атлі в «Едді».

Від пісні про Брюнхільда через шпільманскую обробку XII в. (відображену в норвезькій «Сазі про Тідреке») шлях йде до першої частини «Пісні про Нібелунгів». Пісня про загибель бургундів істотно переробляється в VIII ст. в Баварії, вона зближується з оповідями про Дітріха Бернського. Сюди включаються образи Дітріха Бернського і його старшого дружинника Хільдебранда. Аттіла (Етцель) перетворюється в «доброго» епічного монарха. У XII в. австрійський шпільман використовував нову строфічну форму і розширив давню пісню до епосу в так і не дійшовшій до нас поемі «Загибель Нібелунгів», яка безпосередньо передує другій частині «Пісні про Нібелунгів». Так створюється єдиний твір про Нібелунгів - «Пісня про Нібелунгів».

На останньому ступені цієї трансформації "Нібелунги" стають дуже схожими на типовий лицарський роман, який розповідає читачеві про відношення між людьми, любов і помсту Крімхільди. Проглядаються типові мотиви служіння дамі від лицаря, подружньої та вірною любові, а також феодальної честі. Зігфріда ми бачимо як королевича з самого знатного роду, який має справжнє лицарське виховання. Він полюбив прекрасну Крімхільду за доволі популярні чутки про її красу. Крімхільда зберігає вірність коханому чоловікові протягом багатьох років та мешкає з ним майже в ідеальних відношеннях. Пишним бенкетам, турнірам і святам приходять на зміну битви, у яких справжні лицарі проявляють свою військову доблесть, силу та мужність. У поемі ми бачимо майже ідеальну картину мирного та війського життя суспільства в епоху, коли розквітав феодалізм та лицарська культура.

Це епічне оповідання є дуже розгорнутим та широким. Воно дуже далеко відійшло від такого стилю, як коротка героїчна пісня, що була засвідчена саме в "Едді" або в "Пісні про Хільдебранта". Ця розповідь з багатою історією багата цікави епізодами і подробицями, сценами розмов та описів, і картинами дуже душевних переживань та роздумів героїв.Трагічно-драматичний характер твору «Пісня про Нібелунгів» був відзначений Гегелем у його творі «Естетика», саме на відміну від спокійної та гармонійної епічності великого Гомера. Такі відомі драматурги середини 19 ст., як Вагнер, Ібсен та Геббель, звернулися саме до теми Нібелунгів (використовуючи скандинавські джерела). Особливо є дуже знайома нам драматично-музично тетралогія великого Вагнера, яка має назву «Кільце Нібелунга».

Cлужбін Андрій

ПнВтСрЧтПтСбВс

Наші партнери